середа, 29 липня 2009 р.

Борітеся - поборете

Класик мав рацію. І досі має: схоже на те, що бункера не буде. Принаймні так каже інвестор.
Так, це одинична перемога. Так, вона ще не остаточна. Але це - перемога. Перемога невеличкої купки небайдужих людей над купою бабла і тотальною корупцією і беззаконням у міській владі.
Цей приклад - наочна ілюстрація того, що люди модуть успішно боротися з системою. Але для успіху потрібно перестати скиглити про погане життя, підняти зад з дивану і почати хоч щось робити.

пʼятниця, 24 липня 2009 р.

Маршрутки і телята

Львівська влада вирішила вчергове підняти вартість проїзду в маршрутках. Цього разу до 2-х гривень. Як завжди наводяться відверто брєдові аргументи на користь такого здорожчання. Як от "треба зробити і професійні та організаційні послуги для львів’ян і гостей міста". Я так розумію, що те, що віднедавна водії маршруток їздять в сорочках і з краватками (!), якраз і свідчить про професійність і організаційність їхніх послуг для пасажирів.
Але в поведінці місцевих владців нічого дивного немає: вони банально кришують бізнес маршрутчиків або й самі мають у ньому частки. Тому й кровно зацікавлені у збільшенні вартості проїзду. Адже йдеться про їхні кишені.
Цікавою натомість є реакція львів'ян. Ви тільки подивіться на коментарі до оригінальної статті! Їх можна поділити на три групи.
Перші просто плачуться і жаліються на "лиху долю". Жодних ідей по виходу з ситуації у них немає.
Другі чекають, коли "вони нарешті нажеруться". Виявляється ще досі є імбецили, які тупо вірять, що вони в принципі можуть нажертися! Це ж у якому танку треба бути, щоб до людини не досі не дійшло, що вони не нажеруться ніколи. Досі ніхто по своїй волі не відійшов від грошового корита. Багатьох відштовхнули, але сам не відійшов ніхто.
Ну і нарешті треті. Закликають до радикальних дій. Самі ж обмежуються такими закликаннями. Замість того, щоб, наприклад, прийти на відповідні громадські слухання, і ускладнити життя міським посадовцям. Саме там слід висловлювати свою позицію, а не в коментарях до новин на ЗІКу.
Здорожчання проїзду в маршрутках - це лише приклад того, яким тупим, гнилим, байдужим і лінивим є наш нарід. І поки він не зміниться на ньому будуть їздити всі кому не ліньки.

середа, 15 липня 2009 р.

Косів очима львовця

Була оце у нас з дружиною відпустка. Планувалося, що відпочивати будемо у Шацьку. Озера, ліси, все таке. Але... в Шацьку туристична сфера розвивається так як у Криму: відпочиваючим пропонують умови - а-ля курник, а бабла хочуть не менше, ніж pа чотиризірковий номер. Ну і ціни на продукти привабливі лише для продавців. До того ж, як виявляється, Шацьк ще досі не відкрив для себе інтернет...
З огляду на це ми з дружиною подалися у протилежному напрямку - до Косова. Ліси, гори, колорит, все таке. І не помилились.
Умови проживання для туристів в Косові пропонуються різні: нормальні або класні. До речі ціна не зовсім корелюється з якістю :) Але у будь-якому випадку вигод "виходок за стайньою" ми не помітили. Умови помешкання, де жили ми, були не гіршими за львівські. Варто зазначити, що вода там є цілодобово. В тому числі і гаряча. Після цього усі хвастощі Садового і Ко про його "досягнення" виглядають просто смішно. До рівня Косова, Львову ще "досягати" і "досягати"...
Харчування. Цього разу ми не домовлялися про харчування з господарями. Їли у кафе і ресторані. Відразу кидається в очі розмір порції: на відміну від Львова вона - не котяча. Сама їжа - дуже смачна. Воно й не дивно, якщо врахувати, що, наприклад, борщ там подається зі сметаною (а не з майонезом), і що та сметана - домашня! Багато оригінальних страв (як от бануш). На жаль ми фізично не встигли їх всіх скуштувати.
Косів - не Шацьк. І озер тут немає. Але є річка. Гірська. Поплавати на довгі дистанції - проблематично. Та й власне плавати треба обережно (з оглядку на рельєф кам'янистого дна). Про те на порогах є безкоштовний гідромасаж :)
А ще у Косові по суботах є базар. Величезний. І там є все :) Нас найбільше цікавили вишиванки. Які тут десь вдвічі дешевші, ніж у Львові. Можна придбати і інші оригінальні цікавинки, як от кераміку, ковку, вироби з дерева. Є тут і барахолка, розміром трошки менша, ніж Південний. Є і секенд, не менший, ніж той, що колись був на Іскрі. Мені ж дуже сподобався сектор, де продають усіляку живність: корів, коней, поросят. Останні дуже кумедні і роблять багато галасу :)
Є і неприємні моменти. Наприклад, музика в кафе і маршрутках така ж рагульська, як і у Львові. Неприємно вразила також програма святкування Івана Купала у туристичному комплексі неподалік: десь до 9-ї вечора були виступи дітей, а потім... "Ах Адєсса, жемчюжина у моря...", "Чьорниє глаза..." і далі в тому дусі. На щастя десь об 11-й свєто ші шкінчєло :) А ще місцеві гуцули страшно свинять біля своєї річки. Особливо малишня Яка до речі ще й смалить, як паровози.
На зворотні дорозі трапився кумедний випадок. В автобусі напроти нас сиділа одна кобіта. Відповідно місце біля неї було вільне. В Коломиї ця дама вийшла запалити цигарку. Заходить якась дівчина і питається, чи там зайнято. Я їй відповідаю: "Там сидить одна кобіта" - "Як це розуміти, кобіта?!", - із обуренням запитала вона. Ось так через один полонізм можна постати безкультурником в чиїхось очах :D