Наші "герої". Костянтин Стогній - телеведучий, інтернет-активіст і... КДБ-іст

Наш "герой" - Костянтин Стогній.
Він починав свій життєвий шлях КДБ-істом. У нормальній країні (як от Польщі чи Естонії) на тому би кар'єра нашого героя і закінчилась.
Але Україна не була би Україною, якби тут не діяв закон фізики. Про речовину, яка спливає.
Отож наш "герой" допрацювався до посади речника МВС. Де він і відзначився на всю країну. Пам'ятаєте, як наш "Беркут" хвацько лупцював вболівальників у Києві? Тоді серед інших дістала і одна 16-річна дівчина. Так от наш "герой" тоді відмазував своїх бійців-молодців і на всю країну розпинався, що міліція все зробила правильно. Хто призабув - ось відео:

До речі, про моральні якості Кості, який виправдовував побиття неповнолітньої, свідчить той факт, що він сам має трьох доньок. Ну просто зразковий татко...
Потім Костю взяли телеведучим. На ICTV. Якщо хтось подумав, що це закид цьому телеканалу, то так воно і є. Чим більше на каналі подібних "героїв", - тим кончєніший канал. Між іншим Костя навіть не потрудився перекласти свій сайтєц державною мовою...
А віднедавна наш "герой" взявся повчати інших зі сторінок Правди. Ще трішки, - і його візьмуть у пронокомісію за заслуги. Він же мораліст, ну нє?

Байдужість вилазить боком

Головна проблема нашої країни - поголовна байдужість людей. Справа в тому, що більшості людей байдуже навіть до свого найближчого оточення. Наприклад, на місці дитячого майданчика починається будівництво чергового хліва "елітного житла". Майданчик потрібен сотням людей (мешканці навколишніх будинків, які мають або скоро матимуть дітей чи внуків). А кіпішувати проти будівництва буде в кращому випадку кільканадцять людей. Решті - байдуже. Інший приклад - тарифи на комунальні послуги. Наша (львівська) міська рада приймає будь-які тарифи, які захоче Садовий. При цьому депутатам навіть не роздають банальної калькуляції цих тарифів. Просто Садовий каже, треба щоб було стільки-то і стільки-то. І депутати дружно голосують. Люди ж справно це все оплачують і... знову обирають тих самих депутатів і того ж мера.

Далі проблема шириться на державний рівень. Людям байдуже, що влада розкрадає здерті з них податки, що фабрики і заводи опиняються у сумнівних руках за безцінь.  Наслідком цього є катастрофа у галузі медицини і колосальне безробіття. Але людям і далі байдуже. Люди дають хабарі лякарям (варіанти: вмирають або стають каліками) і знаходять нову роботу (варіанти: їдуть на заробітки або спиваються).

Людям здається, що "їхня хата скраю". Але приходить момент, коли... якесь чмо добирається до того "краю". І людину просто виганяють з її власної хати. Тої, що була "скраю"... Наприклад, у Донецьку виселили з хати Ірину Крамарчук. Якщо ви думаєте, що це якась "дрібна рибка", то помиляєтесь. Вона - майор УБОЗ-у Донецької області!

Цього вам не покажуть по зомбіящику. Але такі випадки траплятьмуться і далі. І то частіше. Тому, що байдужіть рано чи пізно вилазить боком!

Обама - зрадник

Обама відверто кинув своїх східноєвропейських партнерів Польщу та Чехію. І якими би не були його відбріхування, зробив він це на догоду Кремлю. Важко уявити, як прикро почувають себе зараз поляки та чехи. Адже рішення про дозвіл для Штатів розмістити свої ПРО на їх території спричинило їм цілу купу проблем з Москвою. А тепер Обама їх просто кинув. Красень-парубок, що ж тут скажеш...

Для України це теж дуже важливий сигнал. Кепський сигнал. Коли Москва нападе на нас, Штати віроломно відмовляться забезпечити гарантії нашої безпеки. І байдуже, що ядерної зброї наша країна позбулася в обмін саме на такі гарантії.

Навряд чи інші гаранти (Німеччина, Китай, Великобританія та Франція) нададуть нам допомогу. Тож, у випадку російської агресії, ми залишимося з ворогом сам на сам. Реальну допомогу може надати хіба що Польща. Щоб не втратити буфену зону між собою та Кремлем...

Знову про гральний бізнес

Я вже писав, що заборона грального бізнесу це неправильний крок. Є певна категорія людей у яких є потяг до азартних ігор (аналогічно є категорії з потягом до тютюну, алкоголю і т. ін.). І ця ці люди не зміняться скільки б дебільних законів не приймала наша продажна Верховна зРада.

Пройшло кілька місяців після заборони грального бізнесу, і можна побачити наступне:

1. Власники цього бізнесу (люди багаті і впливові) не чинили істотного спротиву. І це при тому, що держава їх кинула на бабло (вартість ліценції не була повернута).
2. Влада і особливо прем'єрка на цьому успішно попіарилися. Дехто з людей повірив, що все це робилося для людей. Яка наївність!
3. Частина гральних закладів закрилась.
4. Решта змінили вивіски на "покер-клуби" та "комп'ютерні клуби". Наявність інтернету взагалі робить заборону грального бізнесу нереальною в принципі. Адже будь-який гравець мінімально знайомий з комп'єтером та інтернетом може успішно продовжувати грати на гроші. Правда, в цьому випадку бюджет нашої нещасної України не отримає уже нічого. Звісно, з бюджетом держави все гаразд, тому така дурниця нікого у владі не турбує.
   

Гральний бізнес успішно перейшов у тінь. А наша держава позбулася немалих доходів, які їй просто непотрібні. Особливо під час кризи.
Хто виграв від цієї ситуації? Тимошенко і, як не парадоксально, принаймні деякі власники гарльного бізнесу! Ті, що заборону успішно пережили. Можливо, саме вони і були ініціаторами заборони?